Ибо восстанут лжехристы и лжепророки и дадут знамения и чудеса, чтобы прельстить, если возможно, и избранных.
Говорят, что все власти от Бога.
Это верно мой друг, но пойми
Сатана от Святого престола тоже власть получил над людьми
Уловил в свои сети он многих. Много больше, чем думаем мы
И не только слепых, да убогих. Но и светлые вообщем умы
Эта тайна от века сокрыта, что случилось в Эдемском саду
Как послушала Ева бандита, хоть он сущую нёс ерунду
Может думала : змей самый хитрый, но ведь Бог его сделал таким
И хоть ходит теперь он без митры, раньше всё-таки был Херувим
И сегодня служители ада наряжаются снега белей
Обещая наивным награды, как и Еве под деревом змей
Говорят : мы помазаны Свыше. Знаем тайны Божественных слов
И вся церковь восторженно дышит ароматом апретных плодов
Перестанем кадить истуканам, поклоняясь поместным божкам
Повстречаемся с Богом за станом, как положенно чистым сердцам
По закону свободы судимы будут каждый и кесарь и раб
Се, блаженны за правду гонимы. Но несчастны, кто в Истине слаб
сергей рудой,
сша
55 лет христианин.
Пока горят мои глаза
Пока ещё дышу
Пока не высохла слеза
я для Христа пишу !
Прочитано 1882 раза. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
